Найпоширеніші міфи про козаків: пили багато міцних напоїв та були без освіти

0
505

Про українських козаків існує безліч різних міфів. І що вони були неосвіченими, пили багато горілки й Запорізьке військо не мало жодної структури, а Україну в 18 столітті у світі не визнавали.

Усі ці міфи спростувала екскурсовод Скарбниці Національного музею історії України Ганна Сергієнко для видання “Вікенд”, – пише РБК-Україна.

Міф: Україну у 18 столітті світова спільнота не визнавала державою

У Скарбниці музею є мапа, яку намалював німецький картограф у 1716 році. На ній чітко вказано – “Україна, земля козаків”. Територія України була більшою за кордони сучасної України. До неї входила частина сучасної Білорусі та Росії.

Іноземні держави не просто визнавали Україну в ті часи, а ще й активно підтримували – зокрема шведи та кримські татари. Є грамоти шведських королів, ярлики кримського хана та європейська зброя 17-18 століття, які це підтверджують.

А зазіхання росіян нічим не підкріплено. Україна – спадкоємиця Київської Русі.

Міф: Військо Запорізьке – група озброєних чоловіків без якоїсь структури

Військо Запорізьке – назва гетьманської держави, яка була заснована Богданом Хмельницьким. За нього Гетьманщина мала чітку структуру влади та держави.

На чолі стояв гетьман, він же був головнокомандувачем війська та виконував функції, які є у сучасного президента. Важливою була також посада писаря – це був не секретар гетьмана, а радше прем’єр-міністр чи канцлер. Часто на цій посаді були ті, хто потім ставав гетьманом.

Писар Богдана Хмельницького Іван Виговський став його наступником, а Пилип Орлик зайняв місце гетьмана після Івана Мазепи.

До Гетьманщини Україна внаслідок політичних союзів потрапила до складу Великого князівства Литовського, а згодом – Речі Посполитої. Ця держава була частиною європейського простору, а тому багато з культури, права та політики українці перейняли.

У Польщі короля обирали на сеймі, ця посада не була спадковою, гетьмана теж обирали – голосуванням. Першу конституцію написав Пилип Орлик і є копії цього документа та оригінал, який зберігається у Швеції.

Міф: Козаки не мали освіти, і вони пили багато горілки

Більшість козаків здобували освіту, особливо старшини. Здебільшого – у Києво-Могилянській академії. А гетьмани знали зазвичай 5-7 мов.

Під час військових походів козакам було заборонено вживати алкоголь. За це могли дуже жорстко покарати, і навіть стратити за пияцтво.

На дозвіллі пити алкоголь було дозволено, зокрема й горілку. Богдан Хмельницький любив пригощати послів теплою фруктовою горілкою. Ймовірно, йдеться про наливки. Але на той час її називали горілкою.

Козацькі старшини справді жили добре – до нас дійшли позолочені дорогі кубки та інші цінні предмети тих часів. Багаті козаки витрачали гроші не лише на розкіш, а й на благодійність – віддавали кошти на церкви, монастирі та освіту.

На дозвіллі козацька еліта влаштовувала бенкети та запрошувала музикантів. Також відвідували музичні заходи, театральні вистави та вертепи. Запрошували художників малювати портрети. А ще проводили час за читанням релігійної літератури.

Найпоширеніші міфи про козаків: пили багато горілки та були без освіти

Міфи про шаровари та шаблі

Козацька еліта одягалася розкішно. Найважливішим елементом був пояс, а не шаровари. Пояси досягали від 2,5 до 6 метрів завдовжки, їх обгортали навколо талії. Старшина носив шовковий пояс із золотими чи срібними нитками. На пояс чіпляли шаблю – символ вільного чоловіка.

Ця традиція прийшла з Речі Посполитої – там шаблю носили шляхтичі із правом голосу. На той час це було як паспорт. Але носили не лише бойові шаблі, а й декоративні.

Велика увага приділялася ґудзикам – їх робили з дорогоцінних металів та нашивали по 200 штук на одяг. Гудзиками часто розплачувались замість монет. Якщо у козака в шинку закінчувалися гроші, він відрізав ґудзик. У заможних козаків гудзики були з дорогоцінних металів і одного такого вистачало, щоб сплатити бенкет.

Вогненним козацьке військо називали через те, що вони часто в бою використовували рушниці. І часто вони мали дві рушниці – коротку і довгу. Щоб зарядити, треба було витратити час: насипати порох, вирубати іскру. Тому було дві – поки що одну заряджали, з другої стріляли.

Міф: У жінок козаків прав не було

Порівняно із сучасною Україною, у жінок прав було менше. Вони не могли голосувати, а дівчата з багатих сімей були політичним активом – їх вигідно видавали заміж.

Однак жінки мали право здобути освіту та отримували спадщину чоловіка, що було рідкістю на той час у багатьох країнах. Вдови ставали незалежними та багатими жінками.

Міфи про Івана Мазепу

У радянській та російській історії Мазепу називають зрадником, але це не так. У 17-18 столітті було популярне вчення про ідеального правителя – справедливого, чесного, благородного і щедрого.

Мазепа виділив мільйон золотих зі своїх коштів на реставрацію та відновлення храмів та монастирів, наприклад, Успенського собору Києво-Печерської Лаври. На той час храми були не лише релігійними установами, а й освітніми. У Лаврі працювала друкарня і там навчали.

Ще тисячу золотих на рік Мазепа виділяв на утримання Києво-Могилянського колегіуму, на базі якого заснував академію. Гетьман підтримував культуру та мистецтво.

Ще Іван Мазепа знав сім мов і був майстерним дипломатом. У молоді роки він був помічником гетьмана Дорошенка, а згодом Самойловича. Коли став гетьманом, то листувався та підтримував стосунки з вождями різних країн. Навіть вороги говорили про нього як про надзвичайно дипломатичну людину, яка могла домовитися з усіма.

Гетьманщина за договорами сильно утискалася в правах і залежала від московського уряду, а Мазепа робив усе можливе, щоб мінімізувати цей вплив. Він добився від Петра I значних поступок.

За документами все було суворо, але Гетьманщина сприймалася як незалежна держава із власною культурою. Петро I поважав Мазепу і звертався до нього за порадами. І вони навіть підписали договір, згідно з яким цар мав надати козакам військову допомогу за потреби.

Гарнізони московських військ стояли в українських містах і нібито мали їх захищати, але за фактом вони грабували місцеве населення. Мазепа з цим нічого вдіяти не міг, бо московити підкорялися цареві, а не гетьманові.

Коли почалася війна зі шведами, Петро відмовив Мазепі у допомозі. І Гетьман опинився між двома вогнями: Петром I, який порушив письмову угоду про допомогу і шведським королем, з яким ще можна було домовитися. І він почав підтримувати шведське військо, сподіваючись перемогти московитів.

Але шведи програли під Полтавою, а Мазепа з козаками змушений був тікати до Молдови, де й загинув. Після цього демократія і незалежність була придушена, гетьманську столицю (Батурин) – московити спалили, Петро I наказав оголосити Мазепі анафему – відлучення від церкви. Усі герби Мазепи було збито, всі його подарунки різним установам знищили.

Деякі такі предмети вдалося сховати, і зараз вони перебувають у музеї. Пилип Орлик казав, що такий вибір Мазепа зробив заради свого народу та заплатив високу ціну.